Мария скорбела у гроба.
Когда, наклонившись, вошла,
Ей сердце объяла тревога:
В пещере – одни пелена.
Два ангела там в изголовье.
Как?Где же ее господин?
Спросили Марию с любовью:
-О чем же ты плачешь?Без сил.
Она преклонилась пред ними,
Но сзади послышался глас:
-О чем же ты плачешь,Мария?
И ищешь кого ты сейчас?
Мария Его не узнала.
-Садовник,скажи мне,скажи.
Учителя здесь я искала;
Куда ты его положил?
Он вновь говорит ей:»Мария».
Ах,голос до боли знаком
-Равуни,Равуни!Впервые,
Она поняла и бегом.
Как вестник Мария спешила,
Чтоб братьям своим рассказать;
Слова в своем сердце хранила,
О том,что пришла Благодать.
Прочитано 3675 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо за стихи!!!
Господи, дай же и нам хранить в своём сердце Твою благодать...
Михаил
2012-03-01 15:44:34
я вместе с марией скорбею
подобный вот стих восчитав
от гласов подобных устав
хотя против вас ничего не имею
хочу чтоб хранился устав
и чтобы "пришла Благодать"
апостолу Павлу отдать...
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
